МЕНІНГОКОКИ

Інвазивна менінгококова інфекція — це серйозне захворювання, яке може стати небезпечним для життя вже через кілька годин після появи перших загальних ознак захворювання, таких як головний біль і висока температура. Бактерії Neisseria meningitidis, також відомі як менінгококи, зазвичай викликають гнійний менінгіт або сепсис (який часто також називають «зараження крові» або «інфекція кровотоку»). У Німеччині менінгококові захворювання зустрічаються дуже рідко. На 1 мільйон населення припадає менше 4 випадків на рік.

Часто хвороба починається раптово, із загальними ознаками захворювання, такими як головний біль, висока температура, озноб і запаморочення із дуже поганим самопочуттям. Загрозливий для життя стан може виникнути протягом декількох годин.

Менінгококи спричиняють насамперед дві основні клінічні картини, які можуть проявлятися окремо або разом: 

• Запалення церебральних мозкових оболонок (менінгіт)
  Висока температура, головний біль, світлобоязнь і помутніння свідомості, наприклад, сильна сонливість або заціпенілість, є основними симптомами менінгіту. Типовою ознакою є хвороблива ригідність потиличних м’язів, яка часто поєднується з ранковою блювотою або ознаками недостатності кровообігу, а іноді і з нападами судом.
• Сепсис (зараження крові, інфекція кровотоку)
  У випадку менінгококового сепсису бактерії розносяться по всьому організму із кров’ю. При цьому порушується згортання крові. В результаті виникають крововиливи під поверхнею шкіри. У випадку особливо важкої форми сепсису небезпечні для життя крововиливи в наднирники призводять до циркуляторного шоку. Сепсис може прогресувати аж до відмови декількох органів. Це невідкладна медична ситуація, яка потребує негайного лікування. Окрім високої температури та дуже поганого самопочуття, тривожними ознаками також можуть бути прискорений пульс, задишка та сплутаність свідомості.

У 10–20 % пацієнтів виникають ускладнення та довгострокові наслідки. Після менінгококового менінгіту може виникнути параліч черепно-мозкових нервів, напади судом, інтелектуальна недостатність або зниження здатності до навчання, а також втрата слуху. Сепсис може призвести до пошкодження тканин і навіть до відмирання окремих кінцівок. 

Смертність від менінгококового менінгіту становить 1 %, від сепсису — близько 13 %, а від важкої форми септичного шоку — близько 33 %.

У немовлят і малих дітей симптоми менінгококового захворювання часто бувають менш типовими. Ознаками можуть бути висока температура, блювання, судоми, дратівливість або сонливість, вигукування, а також випинання або твердість тім’ячка (щілина між черепними пластинами). В той же час ригідність потиличних м’язів може бути відсутня.

Перші симптоми з’являються через 2–10 днів після зараження, — як правило, через 3–4 дні. Постраждалі можуть бути заразними за 7 днів до появи ознак захворювання. Захворювання, як правило, лікується антибіотиками. Через 24 години після початку ефективної антибіотикотерапії пацієнти вже не є заразними.

• Якщо ви мали тісний контакт із людиною, хворою на менінгококову інфекцію, вам слід негайно звернутися за медичною допомогою при появі перших ознак менінгококової інфекції (див. вище). Тісний контакт може означати, наприклад, що ви живете в одному домогосподарстві з хворою людиною або протягом тривалого часу перебували в безпосередньому контакті з нею, наприклад, під час поцілунків або у громадських закладах.
• Близькі контактні особи хворого повинні приймати антибіотики з метою профілактики. Цей курс слід розпочати якомога швидше, але не пізніше 10-го дня після контакту з хворою людиною.
• Нещепленим близьким контактним особам рекомендується вакцинація, якщо у захворілої особи виявлено менінгококи, від яких можлива вакцинація.
• Якщо через 24 години після початку профілактичного курсу антибіотиків у близьких контактних осіб, у чиєму колі спільного проживання стався випадок захворювання, немає симптомів, вони знову можуть відвідувати громадські заклади або працювати в них.
• Дотримуйтесь інструкцій та рекомендацій відповідального управління охорони здоров’я.